Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання.
Правопис. 1991-го ми відновили Незалежність. Не проголосили, ні. ВІДНОВИЛИ. Бо проголосили ще 1918 року, а 1991 – відновили. Весь час до 1991-го ми були в окупації.
Табличка при вході до Стелленбоського університету
В мережі появилось цікаве зображення старовинної книги Опис Русі-України із каталога Чезаре Вечелло.
Ми ніколи не знали своєї справжньої історії, її нам писав окупант, перекручував все до навпаки. Героїв називав бандитами, а своїх бандитів – героями
Заповіді українських дітей 1930-х років, Галичина. То треба у програмі дошкільного і початкового навчання закласти на обов`язковій основі!
“Не можна «лізти в душу» людини, бо душа – це святеє святих, і туди можна увійти лише якщо Вам відчинять і запросять всередину.
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу.
Українська нація - це реальність, яка має під собою принаймні тисячу літ автентичної історії. Жоден народ не боровся так тяжко, як українці, щоб утвердити свою незалежність; українська земля наскрізь просякнута кров`ю.
Поки мова не здобуде місця в вищій школі, поки вона не служить органом викладання в університетських та інших учбових закладах
...Безперечно, Україна на державному рівні повинна захищати свою національну мову, але й кожний, хто усвідомлює себе українцем
Звичаї й мова - це найміцніші елементи, що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Доля мови нерозривно пов`язана з долею народу, занепадає мова - опиняється під загрозою зникнення народ, тобто носій цієї мови.
...Без мови немає нації. Мова, народжуючи народний рух, національну ідею, допомагає народу витворити культурну програму життя
Нема кращих і гірших, вищих і нижчих мов. Але є мова рідного народу й рідної землі, яку не може замінити жодна інша.
Мовна стійкість народу залежить не стільки від обставин, скільки від його бажання і волі.
Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.
Мова є немов зовнішній вияв духу народу: мова народу є його духом, і дух народу є його мовою, і важко уявити собі щось більш тотожне.
Мова перемагає своїх суперників не завдяки якимось внутрішнім якостям, а тому, що її носії є войовничішими, фанатичнішими, культурнішими, заповзятливішими.
