Мотоциклетні перегони на колісницях, куди вони поділися?
Перегони на колісницях були популярні не тільки в древньому Римі. У 1920-1930-х роках перегони на колісницях користувалися великою популярністю, от тільки замість коней в колісниці запрягали мотоцикли! 1920-і й 30-і роки нашої ери були часом що вражає. Люди вважали, що світова війна більше ніколи не повториться, наука здавалася доброю магією, яка незабаром розв`язуватиме всі проблеми, а загинути під час змагань було простіше ніж сходити в паб.
Чоловіки змагалися у всьому, що тільки могло здатися їм видовищним. А будь-яка, навіть сама ідіотська витівка відразу знаходила як спонсора, так і піддослідного. Коли розбиватися на дизельних болідах стало нудно і навіть соромно, люди 20-х років звернули свою увагу на мотоцикли. Чорт забирай, сам Лоуренс Аравійський, якщо ви не в курсі, розбився на мотоциклі!
Австралія — красива країна. Але нудна. Там нічого не відбувається десятками років. Все прикольне, що потрапляє на відео з Австралії, це величезний пітон, який сховався в унітазі або величезний пітон, який з`їв собаку. І більше нічого.
За всю історію країни там була тільки одна подія, яка могла б сколихнути й здивувати весь світ, але не змогло цього зробити, бо Австралія була далеко, а Інтернету і телебачення тоді ще не було.
Йдеться про перегони на колісницях — корпусу колісниці, зробленому зазвичай з дерева, з боків кріпилися автомобільні колеса. Візник, одягнений в наряд що нагадує шати римських легіонерів, керував кількома мотоциклами попереду колісниці за допомогою систем тросів.
Перша в історії мотоколісниця з`явилася в 1922 році як жарт пари умільців. З розпиляної надвоє винної бочки була зроблена платформа, в якій міг їхати пасажир, який зображає римського перегонника. Тоді ідея особливо не прижилася, та це й було просто забавки. Але в 1925 році, після виходу шедевра німого кіно «Бен Гур», мотоколісниці стали модним явищем і протрималися на піку популярності до середини 30-х.
Спочатку вони були швидше фікцією: спереду на мотоциклі сидів реальний перегонник, а ззаду на платформі погонич в тозі, який лише зображував, ніби колісницею керує він.
Перегони ці проводилися в Австралії в 1936 році. Вершників наряджали в костюми давньоримських воїнів, ставили їх на стилізовані в ті часи колісниці, але замість коней використовували мотоцикли, управління якими здійснювалося за допомогою системи віжок і важелів. Видовищний і травмонебезпечний вид спорту привертав до себе увагу безлічі людей, тому іподроми завжди були заповнені вщент. Само собою тут же з`явилися ставки й власна ліга перегонників, а також власні зірки й перші жорстокі аварії й травми. Спорт виявився настільки травмонебезпечним, що навіть люди 30-х вирішили: «Так, стоп, це ж чисте самогубство». А це, якщо що, ті самі люди, які не бачили нічого поганого в тому, щоб залізти в бочку і спуститися в ній по Ніагарському водоспаду.
Заїзди на колісницях, запряжених мотоциклами, проводилися і в Європі, і в США, але особливою популярністю даний вид спорту користувався в Австралії й Новій Зеландії. Згодом про мотоциклетні перегони на колісницях забули, і в наші дні лише поодинокі ентузіасти виготовляють для себе колісниці, запряжені мотоциклами.
Загалом, до кінця 30-х про мотоколісниці почали забувати. Але це і зрозуміло: на носі було набагато більше ризикована розвага, Друга світова.
У стародавньому світі кращими колісницями вважалися єгипетські колісниці, запряжені породистими кіньми. У більш сучасну епоху на зміну коням прийшли мотоцикли, чому є підтвердженням колісниця Ben Hur Drawn 1938 запряжена чотирма мотоциклами.
Зате перед самим заходом перегони пережили свій розквіт. На довгі півстоліття мотоколісниці були забуті — ніхто більше не хотів ламати кістки, катаючись по колу в безглуздій тозі. Але, на щастя, у 2012 відбулося справжнє відродження традиції. Професійний рестлер Баффі Багвелл спробував створити лігу мотоколісничників і відшукав в Америці банду ентузіастів, які загорілися ідеєю і почали розсікати на монстрів з 30-х по хайвею країни.
Будемо сподіватися на те, що мотоколісниці ще не віджили своє і коли-небудь стануть спортом, який ми будемо дивитися в барах, вболіваючи за улюблені команди.